“Військові з фронту замовляють фініки”: підприємиця про державний грант, десерт із подвійним сенсом і вихід у Берлін

Колаж Retailers

Державні гранти для бізнесу досі викликають певний скептицизм у частини українців. Та насправді це робоча модель, яка допомагає малому бізнесу зростати.

Видання Retailers поспілкувалося із засновницею Kyiv Dinner Club Юлією про те, як грант від “Дія.Бізнес” допоміг масштабувати виробництво десертів. Також у розмові — про військових, які замовляють солодощі з фронту, та про те, чи готові європейці купувати українські фініки в шоколаді.

Назва десерту має подвійне значення

— Коли і як був створений Kyiv Dinner Club? 

 —  Я заснувала Kyiv Dinner Club у 2023 році. На початку цей проєкт був зосереджений на організації зустрічей — вечер, обідів, пікніків та інших соціальних подій.

Ідея полягала в тому, щоб об’єднати тих, хто перебував у Києві або інших містах України та шукав можливостей познайомитися з новими людьми. 

Вечері Kyiv Dinner Club

Концепція проєкту будувалася навколо трьох основних елементів:

1. Соціальні зустрічі (social gatherings) — простір для живого спілкування;

2. Глибокі зв’язки (meaningful connections). Ми прагнули не поверхневих розмов “ні про що”, а змістовних контактів.

3. Натуральна їжа (natural food*).

*Англомовна версія опису також була і є дуже актуальна, оскільки цільову аудиторію проєкту також охоплювали іноземці, які зараз живуть, працюють, служать в Україні та які приходили на зустрічі Kyiv Dinner Club.

Я дуже люблю українські базари, зокрема фермерські ярмарки у Києві, які регулярно відвідую. Саме тому всі вечері відбувалися на вихідних. Памʼятаю, як зранку йшла на ринок, купувала продукти у своїх улюблених продавців, а потім готувала їжу. Це була натуральна органічна українська кухня, і що важливо для мене — без м’яса.

— Зараз ви зосередилися на одному продукті — десерті з фініків. Для України це нетиповий плід. Як ви прийшли до моноформату і як зрозуміли, що попит таки є?

— Часто після основних страв людям хочеться чогось солодкого. Під час наших зустрічей на стіл подавалися ці самі фініки в шоколаді, які ми робили разом із моєю сестрою, бо нам подобався такий десерт. Це були сухофрукти, які я купувала на ринку, часто у тих самих продавців. Відтак вони стали частиною "базарної" естетики проєкту.

Фініки у шоколаді, Kyiv Dinner Club 

Фініки поступово перетворилися на своєрідний “соціальний клей”: ними перекушували між стравами, їх їли як десерт, і саме навколо них часто продовжувалося спілкування.

Ці зустрічі допомогли мені побачити й перевірити на практиці, що фініки подобаються людям незалежно від віку, професії, статі тощо. І навіть коли спочатку люди говорили, що їм не подобаються фініки як сухофрукт — змінювали свою думку саме після наших фініків.

Монодесерт отримав назву IT’S A DATE! Англійською date означає як “фінік”, так і “зустріч” або “побачення”, що надає назві подвійного сенсу. 

Монодесерт “IT’S A DATE!”

Військові з фронту замовляють десерти для коханих 

— Звідки приїжджають фініки?

— Наші постачальники українські, але самі фініки в Україні не вирощують. Вони імпортуються з Близького Сходу. 

— Чи відчуваєте сезонність під час закупівель цього продукту?

— Із сезонністю питань немає, адже фініки ростуть там впродовж усього року. Водночас війна на Близькому Сході вже вплинула на постачання — вартість підвищилася.

— Який сегмент приносить більше замовлень: приватні чи бізнес (B2B)?

— Ми все ще перебуваємо на початковій стадії розвитку бізнесу, тому показники змінюються від місяця до місяця. Наприклад, минулого місяця у нас було більше B2C-замовлень, тобто від індивідуальних клієнтів. В інші періоди активнішими стають B2B, коли десерт замовляють бізнеси та заклади.

Юлія під час приготування вечері 

Поки що ми свідомо не інвестуємо додаткові ресурси ні в B2C, ні в B2B — усе відбувається органічно. 

— Зазвичай фініки беруть на подарунок для інших чи щоб потішити себе? 

— Подарунковий формат дуже популярний. Ми навіть додали можливість підписати листівку, якщо замовляти у нас на сайті.

Тепер бачимо багато теплих історій. Наприклад, військові замовляють фініки для своїх дівчат додому, або навпаки — дівчата відправляють їх хлопцям на фронт. 

Десерт у руці 

Наша концепція — це насамперед “подарунок собі”, турбота, задоволення і маленькі радощі.

— У які заклади постачаються десерти?

— Сьогодні продукцію IT’S A DATE! можна зустріти в різних містах України: у Києві, Одесі, Львові та Ужгороді. У Харкові поки що немає, але ми дуже цього хочемо та вже над цим працюємо.

Нашими партнерами є кав’ярні та шоуруми українських брендів. Наприклад, одного разу український бренд Kulakovsky взяв наші фініки із собою на Copenhagen Fashion Week, щоб пригощати гостей у своєму шоурумі. 

Фініки у розрізі

Також фініки часто замовляють бізнеси для відкриттів, презентацій або як частування для клієнтів у просторі. 

Серед закладів, з якими ми працюємо: "Дружба", "Альпака", Gelda, "Просіка", HEAVEN, PANTONE, Guana, Alpaca, Blur і octotower.

Держава надала 250 000 грн на фініки  

— У січні ви поділилися новиною про отримання гранту на розвиток справи. Розкажіть про це детальніше

— Це був державний грант від “Дія.Бізнес” за програмою “Власна справа” на суму 250 000 грн.

Юлія у приміщенні складу 

Я звернулася за допомогою до грантового менеджера щодо написання бізнес-плану. Хоча я розуміюся на операційних процесах та бухгалтерії, мій сильний бік — це створення і розвиток ідей.

Ми почали працювати над заявкою та бізнес-планом у середині листопада. Вже наприкінці грудня отримали відповідь про схвалення, а самі кошти надійшли в січні. Я подала заявку як ФОП. 

— На що саме пішли (або підуть) грантові кошти та як це фізично допоможе збільшити ваші потужності?

— Ми досі перебуваємо у процесі використання цих коштів. Отримання державного гранту — це не такий простий процес, як може здатися. Кожну витрату потрібно підтверджувати: необхідно мати рахунки, погоджувати їх із банком і доводити доцільність кожної транзакції.

Тобто це не швидкий процес, але він прозорий, оскільки контролюється державою. Кошти не можна витрачати на власний розсуд. Навіть якщо потрібно придбати, наприклад, обладнання чи господарські товари, потрібно обґрунтувати, що це справді необхідно для бізнесу.

Ми плануємо спрямувати кошти на закупівлю сировини, інвентарю, обладнання і частково на поліграфію та супутні матеріали. Також до 10% гранту можна витратити на маркетинг. У нашому випадку це близько 25 000 грн. Тому ми додатково інвестуємо й власні кошти. 

Також я придбала додатковий акумулятор, оскільки взимку були серйозні відключення, а працювати без резервного живлення було дуже складно. 

Окремо зазначу, що кошти гранту не можна використовувати на виплату зарплат. Його мета полягає саме у збільшенні виробничих потужностей і масштабуванні. Водночас однією з умов є офіційне працевлаштування двох співробітників і сплата податків. Саме в такий спосіб держава повертає ці кошти назад.

— Хто тепер у команді?

— Зараз у команді я — Юлія, засновниця, бренд-шефиня, креативна директорка.Також у нас є операційна менеджерка, дизайнерка, SMM-менеджерка, комунікаційниця і кондитерка.

— Чи є у ваших планах ще спробувати отримати грант? Та чи це той досвід, який ви б порадили повторити іншим українцям?​​​​​​​​​​​​​​​​

— Так, я хочу й надалі подаватися на гранти. Ба більше, я вже подалася ще на один недержавний.

Вважаю, що гранти — дуже класна можливість. Я знаю, що в людей інколи є упередження, ніби це “держава не дає гроші просто так”, або що це щось на кшталт кредиту за умови працевлаштування. Але насправді це зріла бізнес-модель, яка відповідає тому, як бізнес має працювати в Україні та як держава має функціонувати завдяки податкам бізнесів.

Я пишаюся тим, що можу офіційно працевлаштовувати людей. Для мене це про можливість створювати робочі місця, щоб платити податки й повертати кошти державі через прозору систему.

Якісна сировина з’їдає більшу частину собівартості 

— Яка зараз максимальна кількість фініків у шоколаді, яку ви можете виробити за день?

— Завдяки гранту ми отримали можливість масштабуватися і вже зараз можемо виробляти до 500 одиниць на день. Але це тільки 30–40% від того, що передбачає повне масштабування. Тобто ми ще в процесі, і попереду є куди рости.

— Розкажіть про саме виробництво. Яке приміщення і техніка для цього потрібні?

— Наразі для нашого обсягу нам потрібно близько 30 кв. м. Наше орендоване приміщення трохи більше, але ми поки що не використовуємо його повністю.

З обладнання нам потрібні базові речі: велика морозильна камера, холодильник, температори, стелажі для зберігання, нержавіючі столи та раковина. 

Фініки під час виготовлення 

Для нас головне, щоб людині, яка там працює, було комфортно і все було організовано під рукою. Також важливо, аби не виникало критичних проблем із водою та електрикою.  

Морозильна камера 

— Які витрати в собівартості одного десерту найбільші?

— Це сировина. Ми використовуємо якісний шоколад, горіхи (зокрема фісташки), сублімовану малину, а також такі інгредієнти, як, наприклад, мальдонська сіль. Це брендована морська сіль особливого кристалу, і вона важлива частина смаку та концепції продукту.

Також наразі ми працюємо над оновленням паковання. Новий дизайн збільшить собівартість продукту. Поки що бренд не підвищує ціну, оскільки може її утримувати.

— Чи прибутковий бізнес монодесертів?

— Так, звісно. 

— Яка середня сума замовлення?

— Близько 700 грн. Це орієнтовно дві — дві з половиною пачки. Водночас часто люди беруть одну пачку, інколи — кілька маленьких (наприклад, п’ять), щоб спробувати різні смаки. Бувають і більші замовлення — по 10 пачок.

"Плануємо вийти на полиці великих мереж"

— Чи є у вас амбіція вийти на полиці великих ритейл-мереж, як-от "Сільпо"? Якщо так, то коли?

— Так, це може статися протягом найближчих кількох місяців. 

Пакування монодесерту

— Чи не страшно будувати бізнес навколо лише одного продукту? 

— Не страшно. Хоча є люди в моєму оточенні, які кажуть, що варто обережніше до цього ставитися. 

Переконана: якщо монопродукт сильний, він працює самостійно — люди приходять саме за ним. Водночас у нас є ідеї для розвитку як кондитерських і харчових продуктів, так і навіть нехарчових напрямів.

Питання зараз радше в ресурсах — у часі та інвестиціях, тобто в грошах, які дозволяють це масштабувати.

— Чи бачите потенціал українського десертного бренду на ринку Європи? Що для цього потрібно?

— Наприкінці квітня у нас буде поп-ап у Берліні. Ми колаборуємося з однією берлінською кав’ярнею. Будемо пригощати фініками не тільки німців, а й усіх гостей простору. У такий спосіб хочемо перевірити, як продукт заходить на новому ринку. Якщо попит буде, тоді подумаємо, як можна масштабуватися. Можливо, вироблятимемо або організуємо частину процесу вже локально.

У Берліні дуже цінують крафтові продукти, маленькі бізнеси та бренди з історією й душею. Тому, гадаю, маємо великі шанси на успіх! 

Автор: Білан Таїсія